Склад, характеристики, сфера застосування ПВХ-пластикату

Полівінілхлоридний пластикат або ПВХ широко використовується в кабельній промисловості в процесі виготовлення оболонок кабелю та дроту – ізоляції, зовнішнього захисного покриття. Цей матеріал відрізняється хорошими ізоляційними характеристиками, має відмінну механічну міцність, а також стійкість до руйнівної дії УФ-випромінювання. Основна речовина – полівінілхлорид і саме до неї додають різноманітний комплекс хімічних сполук, щоб отримати стійкий полімер.

ПВХ утворюється при полімеризації хлористого вінілу у водному середовищі. Для цього воду нагрівають до +40-50 градусів і подають надлишковий тиск, що становить 50-70 Н/мм2. Хлористий вініл – це субстанція, одержувана з ацетилену та етилену в ході переробки та термічного розкладання продуктів нафти, при сухій перегонці вугілля або як результат взаємодії та обробки природного газу.

Провід та кабель, де застосовується ПВХ-пластикат

У нашому інтернет-магазині представлений цілий ряд кабельно-провідникової продукції, при виробництві якої як важлива складова конструкції береться ПВХ. Це:

• кабель ВВГ;
• плаский ВВГ-п;
• мідний провідник ВВГнг, що має властивість зниженої горючості;
• ВВГнг-LS негорючий, зниженим димо- і газовиділенням;
• броньований АВБбШв для здійснення прокладки у ґрунті, завдяки наявності шарів ізоляції, металевої стрічки, захисного шланга;
• ПВ1, що використовується як монтажний провідник;
• гнучкий ПВ3;
• ПВС для організації проведення у побуті;
• шнур ШВВП.

З чого складається полівінілхлоридний пластикат?

Щоб надати полімеру відповідні якості, до нього додають різноманітні речовини, які додають йому потрібні характеристики, залежно від застосування. Наприклад, композит для ізоляційного шару повинен мати хороші електричні властивості.

Полівінілхлорид, який накладатиметься у вигляді покриття на кабель, повинен бути стійким та довговічним щодо будь-яких механічних впливів, корозії, сонячних променів, мікроорганізмів.

ПВХ пластикат складається з:

• Полімеризованого хлористого вінілу як основного компонента, що є смолою.
• Пластифікатори, які дозволяють надати полімеру еластичність, при цьому знижуючи електричні величини, стійкість до впливу несприятливих температур, хімічного ураження.
• Антиоксиданти - потрібні для збереження еластичності, питомого опору для нормальної роботи в мінусових температурах.
• Стабілізатори, що дозволяють підвищити температуру розкладання субстанції.
• Барвники та пігменти – для кольорового маркування токонесучих жил. Наприклад, використовуючи двоокис титану, можна добитися отримання білого кольору, сажа дає чорний відтінок, блакитний фтолациновий барвник – синій тощо.
• Фунгіциди – речовини, що протистоять грибковій дії на оболонку. Часто така складова використовується для електропровідників, які застосовуються у тропічному, вологому кліматі.
• Наповнювачі, що займають малий об'єм усієї речовини. Вони необхідні, щоб знизити собівартість матеріалу. Серед наповнювачів, що часто використовуються, присутні тальк, синець, борошно кварцове, двоокис кремнію та ін.

Чому виникає старіння ПВХ-шару?

Коли полівінілхлорид тривалий час перебуває на відкритому повітрі, при дії активного ультрафіолетового випромінювання, перепадів температур, закономірно запускається процес його старіння. В основі цього лежить випаровування пластифікатора, що особливо проявляється на поверхні. При цьому на початкових етапах збільшується гнучкість полімеру через накопичення продуктів розпаду, а пізніше, коли вони випаровуються, знижується і пружність.

Ключова відмінність між композитом для ізоляції та ПВХ для зовнішньої оболонки полягає у компонентах – пластифікаторах та стабілізаторах. Для зовнішнього шару більш важливі якості, що уберігають від старіння при впливі світла і механічних пошкоджень, для ізоляції - основними вважаються електричні властивості, тобто здатність проводити або не проводити електрострум.