Комбінований блок розеток: визначення, правила застосування та монтажу

Комбінований блок розеток призначений для підключення кількох електроприладів в одному місці. Як правило, в корпусі міститься кілька місць (від 4 до 8) для підключення та заземлення. Такий пристрій суттєво підвищує зручність та безпеку користування.

Технічні характеристики

Розеткові блоки дозволяють підключити п'ять пристроїв одночасно. Для деяких видів виробів спеціально знижується напруга до безпечних параметрів.

Виділяють кілька видів пристроїв:

• що монтуються на стіну;
• переносні;
• зовнішні.

Деякі сучасні моделі доповнюються запобіжниками, автоматикою та спеціальними механізмами для виштовхування вилки.

Коли в приміщенні облаштовується прихована електропроводка, розетки, вимикачі, розеткові блоки монтуються в глибині стін. Для цього використовуються моделі з додатковими підрозетниками. Проектувати розетки, що вбудовуються, необхідно на початковому етапі будівельних і ремонтних робіт. При монтажі накладних блоків із кількох розеток підрозеткові пластини кріплять на поверхню стіни. Якщо заплановано використання висувних груп розеток, продумують їх зручне та безпечне встановлення на меблі.

Окрему групу блоків розеток становлять секції для кухонних приміщень. Вони дуже зручні для запиту будь-якої побутової техніки невеликої потужності. В інших кімнатах розетки розташовують ближче до телевізорів, оргтехніки тощо.

Способи підключення

При встановленні розеткових секцій із додатковою системою заземлення можна використовувати шлейфовий спосіб. Проведення в цьому випадку витримає силу струму не вище 16 А.

Комбінований спосіб підключення застосовується за наявності двох паралельних ліній, які від головного джерела запитки. Один провід живить кілька секцій, а живлення техніки відповідає інший кабель, що підводить струм до 5-6 точок. За такої методики підключення будь-які перепади напруги розподіляються по системі рівномірно. Однак, облаштувати її не просто, плюс знадобиться більше електропровідників.
Шлейфовий метод підходить при внутрішньому монтажі електропроводки, а комбінований – при відкритому.

Етапи монтажу

Для виконання монтажних робіт потрібні: комбінований блок розеток, кабель, підрозетники, розчин гіпсу, декоративні планки. Залежно від матеріалу стін, що обробляється, фахівець вибирає коронку на перфоратор. Як правило, не використовуються коронки діаметром менше 80 мм.

Наступний етап – розмітка. Важливо заздалегідь перевірити, чи немає у стіні вже проведених електрокомунікацій. Якщо прокладка здійснюється у гіпсокартоні, варто акуратно поводитися з профілем, не допускаючи його пошкодження. Розмітку здійснюють, використовуючи лінійку, рівень, маркер чи олівець.
На етапі штроблення облаштовуються посадкові місця на мінімальних обертах. Щоб підвищити точність роботи, спочатку маленьким свердлом відзначають отвори, після чого поглиблюють свердлом з обраним робочим діаметром. Щоб усунути зайвий шар штукатурки, використовують перфороване зубило. Канали очищають від сміття та пилу пензлем або серветками.

Далі слідує монтаж блоку розеток - установка підрозетників та їх фіксація спеціальними кріпленнями. Під час роботи з цегляними стінами використовується розчин гіпсу (співвідношення води та гіпсового порошку 1:4). Гіпс готується невеликими обсягами і відразу ж укладається навколо отвору, після цього встановлюється блок.

Застосування будівельного рівня дозволить розібратися, наскільки правильно встановлені склянки і чи не виступають вони за край поверхні стіни. Якщо підрозетники монтовані правильно, після обробки країв розчином стіна стане рівною. Після нанесення шару штукатурки або плитки підрозетник виступає орієнтовно на 5-7 міліметрів.

Підключення електрики можливе після затвердіння розчину. Якщо застосовувався шлейфовий спосіб, кабель з розпредкоробки проводять до першого підрозетника. З кінців дроту знімають ізоляційний шар. Провідник завжди береться із запасом, його згортають по спіралі та вкладають у підрозетник. Однак не варто залишати надто багато запасного кабелю.

Електричний провідник простягають через підрозеткові перехідники. Кінці дроту загинаються у бік клем. З пристрою знімається зовнішня кришка, послаблюються болти. До першої розетки прокладають фазний кабель із вже зачищеними кінцями. До наступної розетки підводять заземлювальний провідник та нульовий кабель. Так само підключаються й інші розетки. Важливо враховувати полярність контактів, де фазний дріт йде від фазної клеми, а нульовий – від нуля.

Підрозетники з уже приєднаними проводами встановлюють у ніші, заздалегідь підготовлені в стіні. Проводиться фіксація конструкцій за допомогою бічних затискачів. Будівельним рівнем перевіряють надійність конструкції. Важливо також не забути ізолювати оголені провідники.

На завершальному етапі монтажу шурупи затягують, на підрозетник одягається корпус і декоративні кришки. Якщо всі роботи з встановлення розеткового блоку зроблено правильно, електроприлади будуть функціонувати безвідмовно.