Підрозетники та розподільчі коробки: різновиди та особливості монтажу

Підрозетники та розподільчі коробки є невід’ємною частиною електромонтажних робіт. Вони забезпечують безпечне та зручне розташування електрофурнітури, дозволяють приховати з'єднання проводів і сприяють підвищенню надійності електромережі. Правильний вибір і монтаж цих елементів мають велике значення для безпеки та довговічності електросистеми.

Що таке підрозетники та які вони бувають

Підрозетник – це спеціальна монтажна коробка, яка встановлюється в стіну і слугує основою для фіксації розеток, вимикачів та інших електроприладів. Вони виготовляються з пластику або металу й відрізняються за типом монтажу.

Для бетонних і цегляних стін підрозетники зазвичай мають гладку або рифлену поверхню, що забезпечує краще зчеплення зі стіною при фіксації за допомогою будівельних сумішей. У гіпсокартонних конструкціях використовуються спеціальні моделі з притискними лапками, які надійно утримують корпус усередині отвору. В дерев’яних будівлях рекомендується встановлювати металеві підрозетники, оскільки вони мають підвищену вогнестійкість і зменшують ризик загоряння.

Конструктивно підрозетники можуть бути одинарними або модульними. Одинарні використовуються для окремих вимикачів або розеток, тоді як модульні системи дозволяють об’єднувати кілька точок в один блок. Це зручно для встановлення розеточних груп або комбінованих пристроїв (наприклад, розетки з вимикачем).

Основні типи розподільчих коробок

     1. За місцем встановлення:

• Вбудовані – монтуються в штроби та нішу в стіні.
• Накладні – кріпляться на поверхню (використовуються в промислових приміщеннях, гаражах, підвалах)

     2. За матеріалом виготовлення:

• Пластикові – найпоширеніші, легкі та зручні в монтажі.
• Металеві – використовуються у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах.

     3. За конструкцією:

• Герметичні – мають ущільнювачі для запобігання потраплянню пилу та вологи.
• Звичайні – без додаткового захисту, для внутрішнього монтажу.

Глибина підрозетника зазвичай варіюється від 40 до 60 мм. Для стандартних розеток і вимикачів достатньо 40 мм, але якщо передбачається установка електронних модулів або складних схем з'єднання, краще використовувати глибші моделі.

Технологія монтажу підрозетників

Процес встановлення підрозетника залежить від типу стіни. У бетоні та цеглі спочатку висвердлюється отвір спеціальною коронкою, після чого коробка фіксується на гіпсовий розчин або алебастр. Для гіпсокартону застосовуються конструкції з кріпильними лапками, які розтискаються всередині отвору після закручування шурупів.

Всередині коробки всі з'єднання повинні бути надійно заізольовані. Найбільш безпечним способом є використання клемних колодок, які дозволяють створити надійний контакт без ризику нагрівання проводів. Також допускається пайка або використання спеціальних з'єднувальних затискачів.

При монтажі важливо дотримуватися стандартних відстаней між центрами отворів для блочних конструкцій, щоб забезпечити правильне розташування всіх елементів. Рекомендується залишати невеликий запас довжини проводів, щоб полегшити підключення фурнітури.

Також монтаж розподільчих коробок залежить від типу проводки. У прихованих системах вони розміщуються у заглибленнях стін, куди заводяться кабелі. У відкритій проводці коробки кріпляться до поверхні за допомогою дюбелів або шурупів.

Коробки не повинні бути замуровані без можливості доступу – це одна з ключових вимог безпеки. Доступ до місць з’єднання дозволяє швидко усунути несправності або виконати модернізацію мережі.

Правильний вибір та встановлення підрозетників і розподільчих коробок мають велике значення для надійності електромережі. Вони забезпечують зручність у монтажі, зменшують ризики короткого замикання та підвищують безпеку експлуатації електроприладів. Важливо обирати якісні матеріали, дотримуватися правил монтажу та передбачати зручний доступ до місць з'єднань для подальшого обслуговування.